(no subject)

[darth_mickey]

"Президенты
Белоруссии, Казахстана, России, Армении и Киргизии обсудили актуальные
финансово-организационные и технические аспекты…" (Бліжайшему самміту
посвящається)

- Уважаємиє коллєгі, - сказав Лукашенко, вніматєльно рассматрюя
собравшихся. - Главной тємой сєгодняшнєго самміта являєтся вопрос,
способна лі Россія продолжать нас корміть ілі пора отчалювать в
направлєнії Запада.

- Ти охрєнєл? - возмутився Путін.
- Владімір Владіміровіч, ви
уже достаточно наговорились, когда у вас билі дєньги. Тепер дайте
возможность висказаться тєм, у кого сєйчас дєньгі єсть, - наставітєльно
проізньос Лукашенко. - Старіна Назарбаєв, начньош?
- І начну! -
визивающє проізньос Назарбаєв, с трудом поднімаясь с мєста. - Уніжалі
оні мєня всячєскі, обзивалі нєдостраной, угрожалі ввєсті войска.
- Шо
ти мєлєш, прєстарєлий хомяк? - поінтєрєсувався Путін. - Єслі б я
захотєл, мої войска через два дня взялі би Астану, а єщо через дєнь всьо
остальноє.
- Вот! Відітє? - Затрусився от злості Назарбаєв, тикая пальцем в Путіна. - Он снова мнє угрожаєт.
-
Владімір Владіміровіч, вам сказалі сідєть і слушать. А будєтє
перебивать остальних - поставлю в угол на бульбу, - вмєшався Лукашенко.
Путін обіжено надув щоки і отвернувся.
- Так вот, прєдставляєтє, шо
удумав? - Продолжав Назарбаєв. - Говоріт, раз на тєбя санкції не
наклали, давай мою нєфть будєм через Казахстан в Європу гнать, тіпа она
твоя. А ти мнє за ето отдаш 100% прібилі і трубопровод в собствєнность.
- Ай-яй-яй, - закивав головой Лукашенко, озабочєно цокая язиком. - Развє так можно, Владімір Владіміровіч?
- А шо такоє, хто он такой вообщє? Ухапав собі кусок ісконно-русской зємлі і жирує, - визвірився Путін.
-
Слишітє? - вопрошав Назарбаєв. - Вот как с нім можна о чом-то говорить,
єслі он лібо уніжаєт, лібо угрожаєт. Лічно мнє кажется, шо от цього
неадеквата отчалювать нада нєзавісімо от того, єсть лі у нєго дєньги.
- Піздєц тєбє, - пообєщав Путін, угрюмо листая карманне ізданіє днєвніка Гєббєльса.
- Хотітє поговоріть про піздєц, Владімір Владіміровіч? - Мягко спросив Лукашенко. - Почьом сєйчас баррель нєфті?
- С тобой, таракан, ми отдєльно поговорім, - буркнув Путін.
-
А я вот тоже нє понімаю, - признався Саргсян. - Армєнія - страна
малєнькая, бєдная. Нахрєна нам такіє союзи, гдє не могуть нас
прокормить? Лічно я считаю, шо нада сначала стать на ноги самому, а
потом заводить сємью.
- Не помню, чтоби ти жалувався, - язвітєльно замітив Путін.
-
А я не помню, шоб ви собірались когось хєрачить, не обращая вніманіє на
санкції. Попробовалі, не вишло как с Грузієй бистро і без послєдствій -
отошли, значіт, назад і успокоїлись, - парірував Саргсян.
- А хто ти вообщє такой мнє указувать? - Обідився Путін.
-
Я тот, с кєм западні лідєри общаться не брєзгують, - важно сказав
Саргсян. - І в разговорє мєжду собой називають по імєні й отчєству, а не
обідной клічкой на букву х.
- Даже не знаю, кого пєрвого начать хєрачить, - злобно замєтіл Путін. - Тєбя, Назарбаєва ілі Лукашенка.
-
Хєрачило у вас, русскіх, не виросло, шоб расхєрачить азіатскую страну, -
замєтіл Саргсян. - Тут тєбє не Євросоюз з бєсконєчними озабоченностями.
Єслі за нас подпішется Кітай, мало не покажеться.
- Цзіньпінь мой партньор, ясно? - Гордо заявив Путін.
- Ага, половой, - хмикнув Назарбаєв. - Прічом он всєгда почєму-то свєрху і імєєт вас в любой удобной позіції.
Прісутствующі кроме Путіна громко заржали.
-
То єсть погодітє, я щас не поняв, - поднявся Атамбаєв. - Ето
получаєтся, шо всє разговори об інвєстіціях і прочіх халявних бабках -
развод для лохов, чи шо? А на самом дєлє єму надо наше золото і уран?
- Какой догадлівий, - хмикнув Назарбаєв. - Нас уже одколи всячєскі нагібают, а єму только дошло.
-
Нє-є-є, тогда так нє пойдьот, - растєрянно протянув Атамбаєв. - Столько
нахлєбніков ми фізічєскі не прокормим, особєнно єслі оні за наш счот
будут і дальше хєрачить, вибрасуя дєньги на вооруженіє і боєпріпаси.
-
Прічом наші с тобою дєньги, шо обідно, - замєтіл Саргсян. - Коториє нам
обєщали платить за лояльность і поддєржку россійського шовіністічєского
брєда на міровом уровнє.
- Господа, - перебив Лукашенко на правах
прєдсєдатєля. - І всьо же вєрньомся к тємє нашей бєсєди. Єсть у Путіна
дєньги нас содєржать, ілі нєт?
- Та какіє там дєньги! - захохотав Назарбаєв. - Ви курс рубля уже відєлі? Он же практічєскі вже банкрот!
- Банкрот? - Удівльонно зашептались мєжду собою собравшієся.
- Да, банкрот!
Путін поднявся і злобно оглядєл окружающіх.
-
А шо ви хотєлі? Мнє ж только ваших дєньог і надобно, - сказав он. -
Потому шо распад СССР був вєлічайшей трагєдієй двадцатого вєка. І єслі б
Союз не розпався, то всє ваші дєньги заработала би Россія. А так ви їх
просто укралі. Слєдоватєльно, ви нам должни.
В торжествєнном залє собраній повисла удівльонна тішина. Путін удовлєтворьонно чмокнув губами і сєл.
- Ну шо, я так понімаю, всє всьо услишалі? - спросив Лукашенко. Прісутствующі закивали головами.
-
Прєдлагаю колєгіальним рєшенієм ісключить Росію із Таможенного союза.
Хто за? - уточнив Лукашенко. Прісутствующі кромє Путіна подняли руки.
- Е, ви шо, охрєнєли? Ето мой союз, я єго ізобрьол! - Іспуганно заверещав Путін. - Оні мєня ісключают… Ето я вас всєх ісключу!
-
Ви, конєшно, звиняйте, Владімір Владіміровіч, - сказав Лукашенко,
указуя на двєрь. - Но рєшеніє прийнято, вам тут больше нє мєсто.
-
Козли! Хєрачить! Ядєрна пиль! - Возмущонно викрикував Путін, бистрим
шагом шагая к виходу. - Ну нічєго, вот Гєля отмєніт санкції, создам
боєспособную армію і всєм настане піздєц!
Лукашенко, ухмиляясь, закрив за ним двері і проізньос:
-
Ну шо, с етім ми разобралісь. А тєпєрь, мої нєфтєгазовиє коллєгі,
питання по сущєству: хто із вас согласєн кормить Бєларусь за то, шо я
помог вам ізбавіться от етого вискочкі-нєдомєрка?
Прісутствующі восторженно поднялі рукі.

Написав
Дохтур Лівсі