У нас нет вечности...

[darth_mickey]

Оригинал взят у v_n_zb в У нас нет вечности...

.
- Я вєлікій, вєлікій! Хєрачить, хєрачить... - дурним голосом орала случайна пилінка, пролітаючи рядом з Богом.

- Знаєш, в чому трагєдія Бога? - спитало божество, осторожно подбірая пилінку пінцетом. Тучний бородач в углу комнати знизав плечима і затянувся кальяном.

- Ти даєш їм свод правил, за яким нада жити, а вони обсуждають, як правильно креститься і соблюдать пост.
Божество помістило пилінку под мікроскоп і прийнялось настраювать лінзи.

- Говоріш їм: не переймайтеся лічностью Бога, не поминайте Його ім'я всує. Главне то, чому Он учив...

- А оні? - полюбопитствував бородач.

- А оні: Бог дал і Бог взял, і в цьому єго всємогущєство. А як там правильно жить, самі разбєрьомся. Бо тут і так каждий, кому нє лєнь, лізе со своїми совєтами.

Божество отпустило кольосіко і стало вніматєльно смотрєть в окуляр.

- І как побочний ефєкт цього ложного заблуждєнія, каждий, хто получає власть шото дать і шото забрать, начинає мніть сєбя богом...

Бородач в углу глубокомислєнно випустив сизий дим і поінтєрєсувався:

- Ну шо там?

- Класічєский случай, - грустно вздохнуло божество. - Очєрєдне закомплєксоване чмо наслаждається правом вліять на чужиє судьби.

- Я не чмо, я вєлікій, - обідєлось чмо.

- Заглохни, хуйло, когда божество разговарюєт, - грозно прикрикнув бородач.

- Божество? - офігєло чмо. - Гундяєв, бігом сюда! Со мной Господь разговарює.

- С Намі Бог! - нараспєв протянув гнусавий голос.

- Хєраааачить! - протянув хор.

- Святая вода убіваєт, єслі смочить нею пулю, - продолжав гнусавити голос. - Крьостне знамєніє поражаєт врага, єслі осєніть ним снаряд... По укропському хутору плі!

Послишалісь громкі взриви, мікроскоп задрожав на столє. Десь в пилінкє заплакала дитина.

- Ну і? - скєптічєскі замєтіл бородач. - Ото стоїло було обращать на це чмо вніманіє, шоби оно увєровало в свою ізбранность і бєзнаказанность? Стоїло це сломанной дєтской судьби?

- Що ти хочеш, - огризнулося божество, украдкой смахуя сльози. - Моє дєло сотворить мір, а дальше пусть живуть, як хотят. Я не обязано за всєм слєдіть і вмєшуваться, своїх дєл полно.

- Але ж вмєшалісь, - возразив бородач. - Вашим імєнєм прикриваються самі гнусні дєла, а всячєскіє фанатікі, убівая других, увєрєні, шо ісполняють цим Вашу волю.

- Достало, короче.

Божество взяло тряпку і банку "Домєстоса".

- Щас хорошенько протру і гори оно пропадом.

- А дєті, оні-то тут прі чом? - напомнив бородач. - Нєужелі Вам їх не жалко?

- Да іді ти...

Божество щолкнуло пальцями і бородач ісчєз.

- Шо за непруха... - пробурчало божество, снова вглядуясь в окуляр. - Шо ні сотвориш собєсєдніка, так сразу насрьот у душу со своїми вопросами.

- Слава Путіну! Слава Росії! - бєснувалися на пилінкє небриті мужлани в коже, рассєкая на байках.

- Ви за Путіна ілі Навального? - п'яним голосом уточнив один із них, наскакуя на случайних прохожих.

- За Путіна. Конєшно за Путіна, - злякано отвєтілі тє, дрожа, как осіновий ліст.

- От блін, - расстроївся мужлан, доставая біту. - Прийдьотся своїх хєрачить...

- За кого мене почітаєтє? - нетерпляче інтєрєсувалось чмо.

- За спасітєля, - учтіво отвічала толпа. - Кримнашего царя-батюшку, от піндосов, жидов і гєєв страну бєрєгущего.

- Правильно, - самодовольно ухмилялось чмо, отсасуя нєфть. - Натє от, радуйтєсь.

Чмо достал пєчатну машинку, начеканило трохи копєєк і швирнуло в толпу. Толпа радостно завізжала і прийнялась драться мєжду собой. Чмо наблюдало і самодовольно либилось.

- Ти посмотрі какой, - замєтіло божество, доставая діхлофос. - Пшикнуть чуток могуществом в нього, чи шо...

- Бог опять говоріт со мной! - обрадувалось чмо. - Пєрєтєрпєвшій спасьотся, а пєрєтєрпєвшій санкції станєт правітєлєм міра.

- Хєрачить! - бісилась толпа, сжигая нєруські книги.

- Ісус тєрпєл і нам вєлєл, - тянув Гундяєв, хєрача каділом.

- Я любіть друг друга вєлєл, а не тєрпєть, - обіженно замєтіл Ісус.

- Бродяг і бомжей не спрашували, - возразив Гундяєв. - Святим отцам віднєє.

А гдє-то скраю пилінки в інвалідній колясці громко ридала дитина з ампутованою ногою.

- А я, мєжду прочім, тут, - сказав бородач, появляясь із ніоткуда і снова затягуясь кальянним димом. - Нєльзя просто так щолкнуть пальцями і ізбавиться от своєй совєсті.

- А я смотрю в вєчность, - отвєтіло божество. - І нє віжу там ето чмо і його покорноє стадо любітєлєй похєрачить. Всьо пройдьот, і об етом даже не вспомнят через десяток-другой тисяч лєт.

- А дєвочкє хорошего мужа пошли, - попросив бородач. - У неї немає вєчності, а краткій міг жизні уже безнадьожно іспорчен.

- Принципи нєвмєшатєльства! - попиталось возразить божество, затєм покорно кивнуло. - Ладно, подумаю...

- А я би, кстаті, ше й пшикнув, - добавив бородач, замєтів в рукє божества діхлофос.

- Так возьми сам і пшикни, - прєдложило йому божество і отошло от мікроскопа...


Дохтур Лівсі