Оригинал взят у
foshter в Швейцарія попросилася у полон! Готова за це заплатити!
Осьо, блогери, маємо неділю.
Вчора я вам розповів, про те, як один-єдиний українець борщем розколов життя і уклад швейцарської родини на до і після.
Мій друг - людина весела і нетривіальна - вирішив не зупинятись на досягнутому і наловити лузлів з присмаком альпійських луків (пан профессор тут ні до чого) на все життя.
Вчора ввечері він добив своїх швейцарських камарадів... простим і звичним серцю кожного українця шашликом. Так-так, блогери, швейцарці тримають барбекю і раз в рік печуть на ньому якісь помідори, курячі крильця і іншу гидоту, тобто що Бог послав. На запитання "а давайте шашличка бахнем по півкіло?" женевці перелякано вирячили очі і приготувались до найгіршого.
Мій друг розповідав мені, що швейцарці (люди яким відкритий світ аж по саму Антарктиду) по життю є людьми одиноким і проживши на вулиці в своєму містечку років так з шістнадцять, вони практично не були знайомі з сусідами, а розрізняли їх тільки за машинами.
І от у дворі запахло шашликом... МНЯСООООМ!!!
І що ви собі гадаєте, мої дорогенькі? Сусіди як зомбаки почали наближатись...почали зазирати за паркан, здоровкатись і робити вигляд ніби щось загубили у дворі цієї родини, проявляти цікавість до своїх сусідів, котрих не помічали стільки років і взагалі не заморочувались їх існуванням.
А наші швейцарці що? А що вони? Вони тихенько прибалділи від цього всього і вже не казали нічого, а тільки мовчки вивчали на планшеті карту України і робили якісь помітки.
По факту вчорашнього хуліганства дві сусідні родини були запрошені на недільний обід. На борщ (вчорашня друга каструля).
Весь епічний армагеддон описувати не буду. Скажу тільки, що друган зранку наліпив вареників. Занавіс.

Сьогодні в них триває вже серйозний фестивалище мняса і української пісні, і по веселій балаканині камрада я зрозумів, що наша держава - це земля обітованна, женевщина готується до референдуму про приєднання до України, а в серпні я матиму вже конкретну делегацію з дітьми і собаками. І ще він, чорт рогатий, показав на планшеті їм Львів. Тут вже мені стало не до сміху.
Що на це все я можу сказати, блогери? Тільки Слава Україні!
П.С. Блогер, викинь нахрін гамбургер, забудь про гарячого собаку, оминай МакДональдс як прокляту долину, пам'ятай, що тільки борщ, ковбаска та вареник є справжньою їжею для справжніх живих людей в епоху пластмаси і віртуальної реальності! Швейцарія як би мовчки з набитим ротом махає гриво, підтверджуючи це!
Вчора я вам розповів, про те, як один-єдиний українець борщем розколов життя і уклад швейцарської родини на до і після.
Мій друг - людина весела і нетривіальна - вирішив не зупинятись на досягнутому і наловити лузлів з присмаком альпійських луків (пан профессор тут ні до чого) на все життя.
Вчора ввечері він добив своїх швейцарських камарадів... простим і звичним серцю кожного українця шашликом. Так-так, блогери, швейцарці тримають барбекю і раз в рік печуть на ньому якісь помідори, курячі крильця і іншу гидоту, тобто що Бог послав. На запитання "а давайте шашличка бахнем по півкіло?" женевці перелякано вирячили очі і приготувались до найгіршого.
Мій друг розповідав мені, що швейцарці (люди яким відкритий світ аж по саму Антарктиду) по життю є людьми одиноким і проживши на вулиці в своєму містечку років так з шістнадцять, вони практично не були знайомі з сусідами, а розрізняли їх тільки за машинами.
І от у дворі запахло шашликом... МНЯСООООМ!!!
І що ви собі гадаєте, мої дорогенькі? Сусіди як зомбаки почали наближатись...почали зазирати за паркан, здоровкатись і робити вигляд ніби щось загубили у дворі цієї родини, проявляти цікавість до своїх сусідів, котрих не помічали стільки років і взагалі не заморочувались їх існуванням.
А наші швейцарці що? А що вони? Вони тихенько прибалділи від цього всього і вже не казали нічого, а тільки мовчки вивчали на планшеті карту України і робили якісь помітки.
По факту вчорашнього хуліганства дві сусідні родини були запрошені на недільний обід. На борщ (вчорашня друга каструля).
Весь епічний армагеддон описувати не буду. Скажу тільки, що друган зранку наліпив вареників. Занавіс.

Сьогодні в них триває вже серйозний фестивалище мняса і української пісні, і по веселій балаканині камрада я зрозумів, що наша держава - це земля обітованна, женевщина готується до референдуму про приєднання до України, а в серпні я матиму вже конкретну делегацію з дітьми і собаками. І ще він, чорт рогатий, показав на планшеті їм Львів. Тут вже мені стало не до сміху.
Що на це все я можу сказати, блогери? Тільки Слава Україні!
П.С. Блогер, викинь нахрін гамбургер, забудь про гарячого собаку, оминай МакДональдс як прокляту долину, пам'ятай, що тільки борщ, ковбаска та вареник є справжньою їжею для справжніх живих людей в епоху пластмаси і віртуальної реальності! Швейцарія як би мовчки з набитим ротом махає гриво, підтверджуючи це!